Я не вірю у випадковості. У моїй майстерні, за чорним кавою, гравці шукають світло з тишого алгоритму — кожен вигра — це прошеплена істина, а не джекпот.

Я створю ігри не на випадковість, а на тихий трепет прихованих патернів — де кожна перемога відчувається як нічний код, розкритий у кав’ярі Сан-Франциско. Моя система поєднує символіку китайської щури з мінімалістичним неоновим естетиком.

Хто шукає вигра не на щастя, а на тихій прозорності. У пізньоночних кафе Сан-Франциско гравці чекають дофаміну не через азарт, а через мікромеханіки, що шепочуть: «Що ти саме виграв?»

Не на щастя, а на тихому гулі від генератора випадкових чисел о 2 годині ранку. Кожен оберт — це прохолодна поезія, не гембленг. Виграш — це не казино, а храм коду.